ТЕПЛО, ЩО ЗАВЖДИ З ТОБОЮ. НАВІТЬ КОЛИ ЗМІНЮЄТЬСЯ ВСЕ
Автор: Ванда Орлова
У мистецтві є роботи, які мовчки розповідають історії довжиною в покоління. Вони не гучні, не маніфестні — але в них закладено глибинну правду, що торкає серце. Такий і портрет «Мама» Наталії Журавльової — робота, що стала однією з тих невидимих ниток, які поєднують людину з домом, мовою, дитинством, землею, яка зараз окупована, і теплом, яке завжди з тобою, навіть якщо все навколо змінюється.
Цей портрет не був створений на замовлення і не планувався як експонат. Він — з родинного альбому пам’яті. Наталія написала його в студентські роки, коли на літні канікули поверталася до рідного Донецька. Її мама, як завжди, чекала з приготованим обідом, пиріжками з сиром і цибулею, традиційним шумушем — солодким пирогом з гарбузом, який пекли в грецькому селі Улакли, звідки вона родом. Саме після цього звичного літнього обіду мати погодилася сісти біля вікна і позувати — тихо, по-домашньому, не як модель, а як мама. Вона, ця проста, майже буденна сцена, і лягла в основу роботи.
картина Наталії Журавльової «Мама»
«Спершу не виходило. Мама була не схожою на себе, і я відклала пензля. Потім — широкі мазки гуаші, майже навмання. І щось відкрилося, ніби крізь товщу спогадів проступила правда. Я впізнала маму в цій імпровізації. Побачила, як вона є», — згадує художниця.
Зараз ця картина — не просто портрет. Це акт шани. Повернення. Визнання. Участь Наталії у виставці «Жінка. Мати. Берегиня» стала саме таким знаком — глибоко особистим і водночас спільним для багатьох. У час, коли Україна переживає чергову хвилю втрат, окупацій, вимушених прощань із домом — образ матері, простої берегині, жінки біля вікна — стає образом країни. Образом любові, що триває, попри все.
«Мама народилася в Улакли — грецькому селі поблизу Курахового. Тепер воно окуповане. Мені болить, що ми з сестрами не вивчили урумську мову, якою там говорили. Болить, що з села всі виїхали. Чи повернеться хтось — не відомо. Але поки є ця картина, є і спогад, і зв’язок», — говорить художниця.
Наталія Журавльова — митець із багаторічною кар’єрою, педагог, графік і живописець, учасниця міжнародних виставок і пленерів, стипендіатка Президента України, людина, чия творчість представлена в колекціях по всьому світу. Але саме в роботі «Мама» проявляється її внутрішній стрижень — без зайвого пафосу, з великою любов’ю.
Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня», у межах якого й була представлена ця робота, не просто об’єднав авторок і художні висловлювання — він став своєрідною колективною медитацією про жіночу силу, коріння, тяглість. У час війни — коли, здавалося б, головні символи мають бути військові — саме жіночий образ стає новим кодом нації. Вразливим і незламним водночас.
Портрет Наталії Журавльової не ідеалізує матір. У ньому немає офіційності, іконності. Це — момент життя, збережений у фарбі. Він мовчазний, але каже більше, ніж можна передати словами.
Цей портрет — як теплий дотик. Як запах пиріжків і тінь від дерева у дворі. Як спогад, який оживає неочікувано — з мазка гуаші, з обіймів, з голосу на діалекті, що майже зник.
Картини не завжди мають бути гучними, щоб залишитися. Іноді достатньо того, що вони — справжні.
Офіційна Фейсбук сторінка Наталії Журавльової: https://m.facebook.com/nataliya.zhuravlova/
Виставка проходила у Центральному Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ 09-25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation
