Олег Гороховський: Справжня роль у мільярдній афері ПриватБанку

500-сторінковий вирок Високого суду Англії та Уельсу від 30 липня 2025 року містить вичерпні докази участі Олега Гороховського, співзасновника Monobank, у системній схемі виведення коштів з ПриватБанку. Документ, який українські ЗМІ та влада навмисно ігнорують, розкриває механізми найбільшої банківської афери в історії України та безпосередню роль у ній людини, яка сьогодні позиціонує себе як фінтех-революціонера.

Юридично зафіксована участь у шахрайській схемі

У параграфі [425] рішення британського суду чітко зазначено: “Mr. Gorokhovskyi approved a significant number of the impugned loans which formed part of the fraudulent lending scheme at the heart of this claim.” Ця формулювання є не просто констатацією факту, а юридичною кваліфікацією дій Гороховського як складової частини злочинної схеми. Суд не лише встановив факт схвалення кредитів, але й однозначно визнав їх шахрайську природу.

Детальний аналіз документів показує, що Гороховський особисто схвалив 129 кредитів підставним компаніям, загальна сума яких становила приблизно 1.9 мільярда доларів. Ці цифри фіксуються у параграфі [426] рішення суду. Важливо розуміти, що мова йде не про окремі випадки, а про систематичну діяльність протягом 2015-2016 років, коли Гороховський обіймав посаду заступника голови правління ПриватБанку.

Судова практика Великої Британії не залишає місця для інтерпретацій: такі дії кваліфікуються як свідома участь у шахрайській схемі, незалежно від того, чи отримував особисто Гороховський пряму вигоду від цих операцій. У параграфі [435] особливо підкреслюється: “Mr. Gorokhovskyi was fully aware of the pattern and scale of the lending, and of the connection of the borrower entities to the shareholders.”

Реальна позиція в банку: міф про “технічного спеціаліста”

Публічна риторика Гороховського про свою роль як “технічного фахівця” або “айтішника в банку” суперечить документально підтвердженим фактам. Насправді його позиція в ПриватБанку була набагато значущішою та впливовішою. Він обіймав посаду заступника голови правління, що в банківській ієрархії є другою за значимістю позицією після голови правління.

Крім того, Гороховський володів 0.38% акцій банку. Ця частка може здаватися незначною для стороннього спостерігача, але в закритій корпоративній структурі ПриватБанку такого розміру пакет акцій був цілком достатнім для участі в прийнятті стратегічних рішень. Важливо розуміти, що в умовах концентрації власності в руках двох основних акціонерів, навіть невеликий пакет акцій давав доступ до ключових інформаційних потоків і механізмів управління.

Період активної участі Гороховського в роботі кредитного комітету тривав з березня 2015 по грудень 2016 року. За цей час він брав участь у схваленні кредитів на суму, що становить понад третину від загального обсягу збитків, визначених судом (5.5 мільярда доларів). Середній інтервал між схваленими ним кредитами становив близько п’яти днів, що свідчить про систематичність і планомірність участі в схемі.

Механізм виведення коштів: як працювала схема

Британський суд у параграфах [451]-[470] детально реконструював механізм виведення коштів з ПриватБанку. Схема працювала за чітким багатоступеневим алгоритмом, в якому Гороховський виконував ключову функцію на етапі схвалення кредитів.

На першому етапі кредитний комітет, до складу якого входив Гороховський, схвалював видачу кредиту компанії-оболонці. Ці компанії, як зазначено в параграфі [462], часто не мали ніякої реальної діяльності, персоналу або активів. Вони створювалися за кілька тижнів або навіть днів до отримання мільйонних кредитів. Суд особливо підкреслив, що “Several borrower entities had no staff, no operations, and were incorporated mere weeks before receiving multi-million dollar loans”.

Другий етап передбачав швидкий перетік коштів через низку офшорних компаній на Кіпрі, у Британських Віргінських Островах та інших юрисдикціях. Як зазначено в параграфі [468], “The loan proceeds were dissipated within days of disbursement, consistent with a pre-arranged laundering process”. Це означає, що гроші залишали баланс банку практично миттєво після їх видачі, що свідчить про попередню узгодженість і спланованість дій.

На завершальному етапі кошти осідали на рахунках, пов’язаних з Коломойським та Боголюбовим, або інвестувалися в нерухомість за кордоном. Параграф [452] містить конкретні приклади, коли кошти з кредитів, схвалених Гороховським, використовувалися для купівлі елітної нерухомості в Лондоні та Женеві вже через 72 години після отримання позики.

Зв’язки з Коломойським після націоналізації банку

Одним із найбільш компрометуючих аспектів рішення британського суду є докази підтримки зв’язків між Гороховським та Коломойським після націоналізації ПриватБанку в грудні 2016 року. Ці факти особливо важливі, оскільки вони свідчать не лише про минулу участь у схемі, але й про можливе продовження співпраці в нових умовах.

У параграфі [512] суд фіксує конкретні випадки зустрічей Гороховського з Коломойським у Женеві вже після переходу банку під державний контроль. Більш того, на підставі представлених доказів суд встановив, що Гороховський користувався приватним літаком, який належав Коломойському, для подорожей між Україною та Швейцарією. Такі факти важко пояснити виключно дружніми стосунками або випадковими збігами обставин.

Ще більш тривожним є висновок суду, зафіксований у параграфі [705]: “Post-nationalisation, Mr. Gorokhovskyi maintained active communication with executives implicated in the fraudulent lending.” Це означає, що зв’язки з колишніми колегами по ПриватБанку, які брали безпосередню участь у шахрайській схемі, не були розірвані і після націоналізації банку.

Monobank як продовження колишніх зв’язків

Створення Monobank у 2017 році часто подається як історія успіху та радикального розриву з минулим. Однак рішення британського суду містить дані, які дозволяють поставити під сумнів цю офіційну версію.

Параграф [619] рішення констатує: “Mr. Gorokhovskyi remained in regular communication with former PrivatBank executives who had been directly involved in the impugned lending scheme.” Це означає, що на момент створення Monobank Гороховський підтримував активні зв’язки з колишніми колегами по ПриватБанку, які були безпосередньо залучені до шахрайської схеми кредитування.

Більш того, як зазначено у параграфі [620], ядро команди Monobank склали колишні топ-менеджери ПриватБанку, які працювали в кредитному департаменті. Цей факт викликає закономірне питання: чи є Monobank справді інноваційним фінтех-проєктом, чи це інституційне продовження колишніх зв’язків і практик, але в новій юридичній оболонці?

Технічна інфраструктура Monobank була розгорнута на базі Universal Bank, який належить Сергію Тігіпку. Цей факт також потребує уважного аналізу, оскільки створює додаткові питання щодо реальної незалежності проєкту та його зв’язків з попередньою банківською системою України.

Відсутність кримінальних наслідків в Україні

Найбільш показовим аспектом цієї історії є повна відсутність будь-яких правових наслідків для Гороховського в Україні. Параграф [802] рішення британського суду констатує: “There has been no meaningful investigation in Ukraine into the role of other senior executives involved in the lending.”

Цю ситуацію можна пояснити кількома взаємопов’язаними факторами. По-перше, в Україні сформувався міцний зв’язок між великим бізнесом і політикою, що дозволяє впливовим особам уникати відповідальності. По-друге, Гороховському вдалося створити публічний образ успішного фінтех-підприємця, що значно ускладнює його кримінальне переслідування з політичної точки зору.

По-третє, українська правоохоронна система демонструє вибірковий підхід до розслідування фінансових злочинів, зосереджуючись на найбільш очевидних фігурантах (Коломойський, Боголюбов) і фактично ігноруючи учасників другого плану, навіть якщо їхня роль була системною і документально підтвердженою.

Міжнародні правові наслідки

На відміну від України, Велика Британія та США можуть запровадити конкретні заходи щодо Гороховського на підставі наявних доказів. У параграфі [835] суд однозначно констатує: “The court is satisfied that each approving executive, including Mr. Gorokhovskyi, acted with knowledge of the fraudulent nature of the transactions.” Це створює правову основу для низки потенційних наслідків.

По-перше, існує ризик арешту активів Гороховського за кордоном. Як зазначено у параграфі [920], “Freezing orders may extend to assets held through nominee arrangements if linked to the impugned lending”. Це означає, що навіть активи, оформлені на підставних осіб, можуть бути заморожені, якщо буде доведений їхній зв’язок із шахрайською схемою.

По-друге, через те, що частина операцій проходила через кореспондентські рахунки у США (параграф [470]), американські правоохоронні органи мають пряму юрисдикцію для розслідування. Це відкриває можливість для кримінального переслідування Гороховського, якщо він опиниться на території США або країн, що співпрацюють з американською юстицією.

По-третє, міжнародні фінансові установи можуть запровадити репутаційні санкції проти структур, пов’язаних з Гороховським. Як зазначено у параграфі [918], це може включати обмеження на ведення бізнесу, відмову в обслуговуванні або інші форми тиску, що значно ускладнять міжнародну діяльність Monobank.