Українська петриківка в серці Далласа
Уявіть собі: ви заходите в центральний хол мерії Далласа, й раптом простір, де зазвичай панує офіційність і буденність, розквітає буйними барвами. Червоні та жовті квіти, тонкі зелені візерунки, дивовижні птахи з розкішними хвостами — усе це створює відчуття, ніби ви опинилися не в адміністративній будівлі, а в українському селі, серед розписаних скринь, хат і рушників. Це — петриківський розпис, який у серпні 2025 року Ганна Чекоданова привнесла у саме серце американського мегаполіса.
Голос із далекої України
Ганна Чекоданова малює з дитинства, з 10 років. Ще в Україні вона сформувалася як художниця, брала участь у виставках, працювала з декоративними мотивами. Та війна розділила її життя на «до» і «після». Виїхавши з України, вона опинилася у Далласі — місті, яке стало прихистком, але водночас і новим викликом. Чи може мистецтво жити в еміграції? Чи не втратить воно коріння, якщо вирвати його з рідної землі?
Мистецтво Ганни Чекоданової доводить: справжні корені не вирвати. Її петриківка — як калина, пересаджена на інший ґрунт, але вона цвіте тим самим українським цвітом. У кожному мазку — впізнавана ритміка орнаменту, у кожному візерунку — тиха впертість культури, що не зникає й не змінює свого обличчя, навіть коли світ навколо інший.
Мистецтво як місток
Виставка у стінах мерії Далласа стала символічною подією. Українське мистецтво опинилося не у вузькому колі діаспори, а в центрі міського життя. Відвідувачі — чиновники, журналісти, пересічні мешканці — мали змогу познайомитися з традицією, яка зберігає у собі колективну пам’ять народу.
Особливий резонанс мала символіка події. Харків і Даллас — міста-побратими. І тому зустріч української культури з американською в такому форматі перетворилася на акт дружби та солідарності. Тут не було пафосу, лише щирість і барви, які говорили самі за себе.
Більше, ніж виставка
Про виставку Чекоданової розповіли місцеві телеканали, радіо та преса. Для американців це був не лише екскурс у декоративне мистецтво, а й нагода почути людську історію: про дівчинку, яка малювала квіти ще в дитинстві, про молоду жінку, що втратила дім через війну, і про художницю, яка сьогодні дарує світові красу, не зраджуючи своєму корінню.
Її картини стали метафорою: навіть відірвані від рідної землі, вони проростають на чужині, доводячи, що культура сильніша за кордони. Особливо українська.
Люди, які допомагають говорити культурі
Важливою стала й підтримка місцевої української громади. Завдяки підтримці пастора церкви River of Life Leo Regheta та засновниці Ukrainian American Society of Texas Chrystyi Geremesz виставка відбулася на високому рівні й отримала широкий резонанс. Це — приклад того, як спільні зусилля перетворюють ідею на подію, здатну вплинути на ціле місто.
Петриківка як відповідь світу
У час, коли Україна бореться за своє існування, мистецтво стає не лише прикрасою життя, а й формою опору. Петриківський розпис у виконанні Ганни Чекоданової — це відповідь світові: ми тут, ми зберігаємо свої традиції, ми ділимося красою навіть тоді, коли довкола темрява.
Для Далласа ця виставка — крок назустріч, визнання і підтримка. Для Ганни — можливість віднайти себе заново, відчути, що її голос звучить. А для української культури — доказ того, що навіть у вимушеній еміграції вона не стає тихішою, а навпаки, звучить ще гучніше, бо тепер її чує світ.
Особиста Фейсбук сторінка Ганни: https://www.facebook.com/HannaCh.Ukrainian.Art.In.USA/
