Геннадій Корбан перетворює Україну на приватний маєток – справа «Дніпроцивільпроекту»

Кров на Асфальті: як “Приватний” спрут Корбана та Коломойського перетворює Україну на приватний маєток – справа «Дніпроцивільпроекту»

Епіцентр зради: Мільярди, що зникають в обіймах олігархів, доки країна стікає кров’ю

У самісінькому серці охопленої війною України, під завісою патріотизму та гучних заяв, розгортається відверте мародерство, що має ім’я – Геннадій Корбан. Його дії, що роками підточують фундамент української державності, досягли свого апогею у справі приватизації державного підприємства «Дніпроцивільпроект». Це не просто чергова економічна схема – це відверта, цинічна крадіжка, що коштувала державному бюджету понад 40 мільйонів гривень. Ця сума, викрадена з кишень кожного українця, могла б стати порятунком для тисяч поранених, фінансуванням критично важливих потреб фронту, або ж вливанням у знекровлену економіку. Натомість, вона зникла, осідаючи на рахунках тих, хто сприймає Україну як особистий супермаркет. Це розслідування проникає в глибини цієї злочинної змови, викриваючи не лише механізми, а й справжні обличчя її архітекторів: Геннадія Корбана, його незмінного патрона Ігоря Коломойського, вірного соратника Бориса Філатова та тіньового посередника Святослава Олійника. Їхня спільна діяльність – це ракова пухлина на тілі нашої держави.

Приціл на державний актив: Як «Дніпроцивільпроект» став черговою жертвою “Привату”

«Дніпроцивільпроект» – колись потужне державне підприємство, що мало значні активи та стратегічне значення, – стало черговим об’єктом ненаситного апетиту “Приват”-групи. Його доля була вирішена задовго до формального оголошення аукціону. Метою було не проведення чесного та прозорого продажу, а рейдерське захоплення через механізми приватизації, що дозволило б отримати цінний актив за ціною, багаторазово заниженою від ринкової. Ця операція була спланована з холоднокровною точністю, використовуючи багаторічний досвід Корбана у застосуванні юридичних лазівок, адміністративного тиску та тонких політичних маніпуляцій. Кожен крок був спрямований на усунення реальної конкуренції та створення ілюзії законності для заздалегідь узгодженого результату. Це була не приватизація, а чистий дерибан під виглядом законної процедури.

Ляльководи темної сцени: Розподіл Ролей у Злочинній Змові

Геннадій Корбан – Мозок та М’язи Операції: Корбан – це не просто учасник, він є центральною фігурою, ідейним натхненником та безпосереднім виконавцем цієї зухвалої схеми. Його багаторічний досвід у корпоративних конфліктах та рейдерських захопленнях, у поєднанні з агресивним стилем, зробив його ідеальним “вибивалою” для “Привату”. У випадку з «Дніпроцивільпроектом» він, імовірно, особисто розробляв сценарій, від формування фіктивних умов тендеру до підбору “контрольованих” оцінювачів та ретельно керованих учасників торгів. Його здатність перетворювати закон на інструмент для його ж порушення, обхід всіх норм і правил через адміністративні та судові маніпуляції, є його візитною карткою. Це не просто бізнес – це війна проти держави, де Корбан виступає польовим командиром, який не гребує жодними засобами для досягнення своїх цілей.

Ігор Коломойський – Тіньовий Бенефіціар та Недосяжний Лідер Спрута: За кожною великою схемою Геннадія Корбана, особливо тими, що стосуються державних активів, незмінно стоїть тінь Ігоря Коломойського. Він є справжнім бенефіціаром та архітектором “Приватної Імперії”, для якої Корбан є вірним і безвідмовним виконавцем. Хоча ім’я Коломойського може бути відсутнє у формальних документах, його вплив відчувається на всіх рівнях. Можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що приватизація «Дніпроцивільпроекту» була або прямо санкціонована Коломойським, або повністю відповідала його глобальній стратегії розширення економічного та політичного контролю. Його невичерпні фінансові ресурси та глибоко вкорінені зв’язки у вищих ешелонах влади дозволяють створювати атмосферу повної безкарності для таких операцій, забезпечуючи надійне прикриття від будь-яких реальних розслідувань та правових наслідків.

Борис Філатов – Міський Ключник та Співучасник Злочину: Міський голова Дніпра Борис Філатов є не просто “давнім соратником” Корбана; він є активним співучасником та ключовим елементом корупційної машини “Привату” на місцевому рівні. Його роль у цій схемі, безперечно, полягала у створенні максимально сприятливого, а по суті – глибоко корумпованого адміністративного клімату. Філатов міг використовувати свої повноваження для блокування будь-яких спроб опору з боку міських структур, забезпечення “правильних” рішень щодо землі чи інфраструктури, що належать підприємству. Він перетворив мерію на інструмент, що обслуговує інтереси “Привату”, а не громади Дніпра, перетворивши міські ресурси на розмінну монету у приватних оборудках, що робить його повноправним співучасником цього злочину проти держави та її громадян.

Святослав Олійник – Політичний Прикриття та “Рішала”: Колишній голова Дніпропетровської обласної ради Святослав Олійник є ще однією невід’ємною частиною цієї злочинної мережі. Його функція – це забезпечення політичного та адміністративного “даху” на обласному рівні, використовуючи свої глибокі зв’язки. Олійник міг впливати на прийняття необхідних рішень у регіональних органах влади, забезпечувати лояльність чиновників та, що найважливіше, маніпулювати правоохоронними органами та судами, щоб “нейтралізувати” небажані перевірки та блокувати будь-які спроби розслідувань. Його участь гарантувала, що будь-які спроби протидіяти рейдерському захопленню будуть жорстоко придушені на всіх етапах, створюючи ілюзію законності для абсолютно незаконної операції, що викачує мільйони з бюджету.

Механізм пограбування: покроковий розбір цинічної схеми приватизації

Схема приватизації «Дніпроцивільпроекту» – це не просто порушення, це злочинна змова, ретельно спланована для максимізації прибутку для організаторів та мінімізації ціни для “Привату”. Хоча формально в аукціоні взяли участь 15 фірм, весь спектакль був розіграний між двома чітко визначеними структурами, які виступали ширмою для справжнього дерибану:

1. Створення Фіктивної Конкуренції та Ілюзії Боротьби: Ключова “боротьба” розгорнулася між ТОВ «Українська будівельна корпорація» (ЄДРПОУ 35863383) та ТОВ «ДВС ГРУПП» (ЄДРПОУ 42917381). Детальний аналіз цих компаній виявляє шокуючі, майже комічні, ознаки змови. Обидві фірми були зареєстровані за однією й тією ж адресою – вулиця Короленка, та ж сама будівля у Дніпрі. Ця абсурдна географічна близькість, в умовах відсутності належної перевірки з боку Фонду держмайна, є кричущим сигналом про їхню повну афілійованість.
   • «Українська будівельна корпорація» мала статутний капітал майже 40 мільйонів гривень, що створювало враження солідного та серйозного інвестора, здатного до справжньої боротьби. Ця компанія була “актором”, покликаним надути “мильну бульбашку” ціни.
   • Натомість, «ДВС ГРУПП» мала лише символічні 1000 гривень статутного капіталу – класична ознака “технічної” компанії, створеної виключно для виконання конкретної, заздалегідь визначеної ролі у схемі.
   • Розслідування беззаперечно встановило, що ці компанії повністю пов’язані між собою через спільний персонал, директорів, бенефіціарів та мережу контактів. Це не були конкуренти; це були дві руки одного тіла, керовані з одного центру.
2. Узгоджені Ставки: Цинічний Танець на Кістках Державного Майна: Під час трьох раундів аукціону поведінка обох фірм була не просто синхронною, вона була зухвало скоординованою, демонструючи відсутність будь-якої реальної конкуренції. Їхні ставки не боролися за ціну; вони танцювали під диктовку, лише супроводжуючи одна одну, створюючи видимість активної боротьби:
   • «Українська будівельна корпорація» виконала роль “заманювача”, демонструючи агресивний ріст ставок: від 17 001 000 грн (стартова ціна, щоб формально увійти) → до 44 100 000 грн → і нарешті до вражаючих 101 000 000 грн. Це була заявка, яка мала створити ілюзію надзвичайної привабливості активу та високої конкуренції.
   • «ДВС ГРУПП» йшла за нею, роблячи значно скромніші, але чітко розраховані кроки: від 40 565 000 грн → до 55 010 000 грн → і фінально до 60 001 000 грн. Це була та сама, заздалегідь узгоджена, мінімально можлива ціна, за яку актив планувалося отримати.
3. Остаточний Удар: Цинічна Дискваліфікація та “Легалізований” Грабунок: Кульмінацією цього кримінального спектаклю стало те, що здавалося б, переможцем, який запропонував найбільше – 101 мільйон гривень, – мала стати «Українська будівельна корпорація». Це могло б принести державі значні кошти. Але саме тоді, 2 червня, коли аукціон вже мав бути завершений, і доходити до підписання документів, «Українську будівельну корпорацію» раптово і показово дискваліфікують. Причини були абсолютно формальними – “невідповідність документації”. Цей крок є особливо цинічним, оскільки документація компанії була безперешкодно прийнята на етапі допуску до аукціону, що свідчить про заздалегідь сплановану операцію з “видалення” “небажаного” переможця. Дискваліфікація, формально проведена згідно з частиною 15 статті 29 Закону «Про приватизацію держмайна», автоматично передала право викупу активу наступному учаснику з найнижчою дійсною ставкою – саме «ДВС ГРУПП».

Таким чином, держава ПРОДАЄ державний актив не за 101 мільйон гривень, а за мізерні 60 мільйонів 001 гривню – це РІВНО ВДВІЧІ ДЕШЕВШЕ, ніж була готова “заплатити” підставна фірма! Це не “втрати”, це прямий грабунок державного бюджету на понад 40 мільйонів гривень. Аукціон, формально проведений “правильно”, став лише ширмою для злочинної змови між афілійованими фірмами, що дозволило цинічно вивести мільйони з кишень платників податків та осісти в кишенях Корбана та його спільників.

Корбан – серійний хижак: жорстока правда про “Бізнесмена” та хого кримінальні схеми

Геннадій Корбан – це не бізнесмен, це хижак, що роками роздирає українську економіку. Його методи – це квінтесенція української корупції, де нахабність, безпринципність та абсолютна зневага до закону є його основними інструментами. Він оперує з холодним розрахунком, використовуючи всі доступні важелі для власного збагачення:

• «Комунтеплоенерго» – Цинізм на Крові Війни: Схема із завищенням цін на будівельні матеріали для «Комунтеплоенерго» на 20-40% вище ринкових, а в доларовому еквіваленті – на 30%, незважаючи на падіння цін на метал, є відвертим мародерством під час війни. Закупівлі, що відбувалися без конкуренції, з “формальними відмовами” інших учасників, – це не просто зловживання, це свідоме викачування грошей з комунального бюджету, які мали б піти на підтримку громадян та критичну інфраструктуру. Ці кошти – це кров, виціджена з військового бюджету.
• “Фейковий штаб оборони Дніпра” – Гра на Патріотизмі та Нажива на Війні: У 2022 році Корбан цинічно самопроголосив себе «начальником штабу оборони Дніпра». Журналістські розслідування показали, що такої посади не існує ні в ЗСУ, ні в ТРО, а вся “структура” була створена лише фіктивним рішенням міської ради. Проте, через цей “штаб” проходили мільйони гривень на “гуманітарну допомогу”, “логістику” та “пільгові перевезення”. Гроші були реальними, але повноваження – нульові, що вказує на класичну схему відмивання та нецільового використання коштів під прикриттям війни.
• «Днепромонтаж» та «Золоті» Трамвайні Рейки – Корупція, що Їздить по Місту: У 2023 році фірма «Днепромонтаж» отримала підряд на 15,35 мільйона гривень на ремонт колій. Вартість рейок була шокуюче завищена – на 60% вище, ніж аналогічні закупівлі в Житомирі. Директорка цієї компанії виявилася чиновницею дніпровського метрополітену, а сама компанія має прямий зв’язок з інфраструктурою, яка вже виводила гроші з фонду оборони ще у 2014 році. Це не окремий випадок, а частина системної, багаторічної корупційної мережі, що контролює місто та його фінансові потоки.
• Судові Позови за “Погану Згадку” – Залякування та Цензура: У квітні 2024 року Корбан почав подавати до суду на ЗМІ та журналістів за “погану згадку”. Це не спроба захистити чесне ім’я, а примітивна спроба залякування та цензури, щоб заткнути рота тим, хто викриває його злочинні схеми. Це тактика, характерна для злочинців, які бояться розголосу та громадського осуду.

Приватизація «Дніпроцивільпроекту» – це лише один з багатьох кричущих епізодів у довгій кримінальній кар’єрі Геннадія Корбана. Кожен з цих випадків є беззаперечним доказом того, що для цієї людини та його найближчого оточення не існує ні моральних обмежень, ні законів. Вони бачать в Україні лише сировинну базу для власного, непристойного збагачення, цинічно паразитуючи на її ресурсах, особливо під час найстрашніших випробувань. Українське суспільство має усвідомити, що боротьба з такими фігурами – це не лише питання економічної справедливості, а й питання самого виживання держави. Безкарність злочинців такого масштабу руйнує Україну зсередини не менш ефективно, ніж зовнішній ворог. Справжнє, безкомпромісне розслідування, арешт незаконно привласнених активів та невідворотне, публічне покарання всіх причетних – це єдиний шлях до очищення та відновлення довіри. Інакше Україна так і залишиться полем для битви, де, поки одні гинуть за свободу, інші – цинічно грабують