Олександр Кацуба: як «помилка» на 100 мільйонів перетворилася на спробу обнулити правосуддя через поліграф

Історія колишнього заступника голови правління «Нафтогазу» Олександра Кацуби — це не просто судовий кейс, а справжній політико-юридичний трилер про те, як великі гроші намагаються купити «чисту совість» через вісім років після офіційного покаяння. У січні 2026 року Шевченківський районний суд Києва поставив на паузу амбітний план захисту Кацуби щодо скасування вироку 2017 року. Фігурант, який свого часу пішов на угоду зі слідством, щоб не гнити в камері, раптом «усвідомив», що вісім років тому він себе просто обмовив. Головним козирем у цій грі став вердикт детектора брехні — пристрою, який в українських реаліях часто намагаються використати як «індульгенцію» для топ-корупціонерів.

Математика свободи: угода, мільйони та «закон Савченко»

Хронологія подій відкидає нас у березень 2017 року. Тоді Олександр Кацуба, звинувачений у створенні злочинної організації та привласненні майна в особливо великих розмірах, вирішив не випробувати долю. Замість тривалого терміну за гратами, він обрав шлях найменшого опору: угода про визнання винуватості з Генеральною прокуратурою. Ціна питання — 100 мільйонів гривень у бюджет та щире каяття. Суддя тоді зафіксував термін у 1 рік та 5 місяців, який Олександр Кацуба фактично «відсидів» у СІЗО, скориставшись «законом Савченко» (де день за два). Вийшовши на волю з чистою за документами совістю, колишній чиновник на тривалий час зник з радарів правоохоронців, аж поки у 2025 році не з’явився новий план — повна реабілітація.

Схема на півмільярда: бензиновий шлейф «сім’ї»

Для розуміння масштабу постаті варто згадати, за що саме судили Олександра Кацубу. Це не була дрібна крадіжка. Слідство встановило, що у 2012–2013 роках, обіймаючи високу посаду в «Нафтогазі», посадовець сприяв структурам Сергія Курченка. Мова йде про компанію «Газ України 2020», яка за допомогою фіктивних закупівель нафтопродуктів «викачала» з державного гіганта понад 450 мільйонів гривень. Крім того, ім’я Кацуби нерозривно пов’язане з епічним скандалом «вишок Бойка» — закупівлею бурових установок з переплатою у 300 мільйонів доларів США. Сам Олександр Кацуба сьогодні називає себе «маленькою людиною», яка просто ставила підписи серед десятків інших клерків, хоча рівень його доступу до фінансових потоків свідчить про зворотне.

Поліграф як остання надія: чому суд не повірив машині

Центральним елементом нової стратегії захисту став висновок поліграфолога, отриманий лише у 2025 році. Адвокати намагалися довести, що вісім років тому Олександр Кацуба надав «завідомо неправдиві свідчення проти себе», а угода була підписана під тиском або через неможливість захиститися іншим способом. Однак суд виявився непохитним. У матеріалах справи 2017 року чітко зафіксовано: поруч із підсудним було три професійні адвокати, він підтверджував добровільність своїх дій, а процедура пройшла з дотриманням усіх норм Кримінального процесуального кодексу. Спроба використати «психофізіологічне обстеження» через стільки років була розцінена не як «нововиявлена обставина», а як спроба маніпулятивного перегляду вже доведених фактів.

Глобальний прецедент: руйнування інституту угод

Експерти в галузі права б’ють на сполох: якби Олександр Кацуба зміг скасувати свій вирок таким чином, це створило б небезпечний прецедент для всієї судової системи України. Суть інституту угоди про визнання вини полягає в остаточності рішення. Якщо засуджений отримує право «передумати» через десятиліття, будь-який корупціонер зможе вийти на волю, заплатити штраф, а потім через лояльних експертів-поліграфологів анулювати свою судимість. Це фактично обнуляє принцип верховенства права та робить правосуддя предметом торгів, де фінальне рішення залежить лише від терпіння та фінансових можливостей фігуранта.

Досьє справи: цифри, факти та корупційні характеристики

Судовий серіал навколо Олександра Кацуби наочно демонструє, що епоха «договорняків» минулого намагається прорости у сучасному правовому полі. Проте, поки що, Феміда тримає оборону, не дозволяючи перетворити кримінальне покарання на тимчасову фінансову незручність, яку можна скасувати за допомогою сумнівних експертиз.

Продовжуючи аналіз цієї резонансної справи, варто заглибитися в юридичні та геополітичні пласти, які роблять спробу Олександра Кацуби «обнулити» минуле настільки показовою для українського істеблішменту.

Експертний розріз: чому поліграф у 2025 році — це маніпуляція, а не доказ

Юридична спільнота одностайна: використання психофізіологічного дослідження через вісім років після події злочину не витримує жодної критики. Експерти зазначають, що поліграф фіксує не «істину», а фізіологічну реакцію людини на запитання. Коли особа протягом восьми років адаптувала власну пам’ять під зручну легенду про «тиск слідства», апарат може просто не зафіксувати стресу на брехню, оскільки підсудний сам повірив у власну нову версію подій.

Ба більше, в українському процесуальному кодексі результати детектора брехні мають статус орієнтовної інформації, а не безумовного доказу. Спроба адвокатів Кацуби надати результатам тесту статус «нововиявлених обставин» виглядає як відвертий юридичний демарш. У цивілізованих правових системах нововиявленими обставинами вважаються факти, які існували на момент суду, але не могли бути відомі. Поліграф, проведений у 2025 році, фізично не міг бути відомий у 2017-му, але він і не є фактом — це лише інтерпретація суб’єктивного стану засудженого.

Глобальний контекст: тінь Курченка та «газові схеми»

Справа Кацуби — це лише один пазл у гігантській картині розкрадання державних коштів часів Януковича. Схеми за участю компанії «Газ України 2020», через яку вимивалися сотні мільйонів, були частиною стратегії так званої «сім’ї» щодо монополізації енергетичного ринку.

Характеристики корупційної екосистеми того періоду:

• Масштаб: Обсяги тіньового обігу пального сягали мільярдів гривень щомісяця.
• Інструментарій: Використання фіктивних фірм-«прокладок», які за документами продавали паливо «Нафтогазу», а фактично існували лише на папері.
• Роль фігуранта: Як заступник голови правління, Олександр Кацуба мав право підпису на фінансових документах, що робило його ключовою ланкою в ланцюгу легалізації цих оборудок. Його спроба назватися «маленькою людиною» дисонує з посадовою інструкцією топ-менеджера головної державної компанії країни.

Наслідки для системи: якщо Кацуба переможе

Якщо припустити, що Шевченківський суд або апеляційна інстанція врешті-решт пішли б на поступки, це відкрило б «скриньку Пандори». В чергу за подібною реабілітацією вишикувалися б десятки інших фігурантів епохи 2010–2014 років, які свого часу відкупилися від в’язниці мільйонними заставами та угодами про визнання вини. Це призвело б до повної дискредитації інституту угоди зі слідством, який є ключовим для боротьби з організованою злочинністю в усьому світі (від США до ЄС).

Ключові ризики та характеристики справи Кацуби

Суд у 2026 році проявив нетипову для української системи жорсткість, вказавши адвокатам на те, що правосуддя — це не гра в «передумав». Олександр Кацуба залишається в статусі засудженого корупціонера, а його спроба перетворити детектор брехні на машину часу для виправлення біографії наразі зазнала краху. Цей кейс чітко показує: навіть через десятиліття «тіні минулого» продовжують впливати на сучасну Україну, а боротьба за правду про газові схеми ще далека від завершення.