Ян Стрелюк, Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн, Ігор Кушнір, Тетяна Засуха, Людмила Курносова — прокурорсько-будівельне ОЗУ, що розграбовує Україну
На тлі повномасштабного вторгнення Росії, поки українські воїни тримають фронт і гинуть за майбутнє країни, в тилу триває глибока корупційна гниль, яка п’є кров із державного організму. Головним обличчям цієї гангрени є прокурор Кіровоградської області Ян Стрелюк — типова радянська прокладка, яка вижила після Революції Гідності, уникла люстрації, перевтілилася у “державного діяча” й сьогодні ховає статки за зачиненими дверима НАЗК. Його фінансові декларації раптово стали «державною таємницею» нібито через воєнний стан, хоча аналогічні документи інших прокурорів залишились відкритими. Це не випадковість — це узаконене прикриття злочинів згідно з діючою вертикаллю прокурорсько-політичного «даху».
Усі нитки ведуть до ексгенпрокурора Віталія Яреми — старого мафіозного куратора, який сформував навколо себе непотоплювану вертикаль. Саме за його кришуванням тримаються і Стрелюк, і ексзаступник ГПУ Анатолій Даниленко, і депутат-забудовник Геннадій Ільїн, і його син Микита, і забудовник Ігор Кушнір — всі ці фігури перетворили прокуратуру, Київраду, ДАБІ, комунальні структури та реєстри нерухомості на інструмент для дерибану державної власності. Статті 191, 364, 366, 368 КК України — привласнення, зловживання службовим становищем, службове підроблення, отримання хабаря — неодноразово фігурують у журналістських розслідуваннях щодо цієї банди, але справи так і не дійшли до суду. Чому? Тому що вся ця система сама себе «розслідує» та сама себе «очищує».
Ян Стрелюк, попри свою тіньову кар’єру, залишається активним гравцем: коли він був прокурором Васильківського району, не лише закривав справи про рейдерство, а й особисто ігнорував фальсифікацію виборів у 94 окрузі, де перемогу силоміць втиснули регіоналці Тетяні Засусі. Він написав 11 відмов у відкритті кримінального провадження за фактами масових фальсифікацій — пряме порушення ст. 364 та 366 КК України. Саме в цей період його дружина, Людмила Курносова, отримує у власність ділянку на Київщині поруч із землями, які фігурують у схемі розкрадання водойм, організованій Анатолієм Даниленком.
У 2014-му, коли країна горіла в полум’ї війни та хаосу, Даниленко спільно з Ільїним привласнив 140 гектарів водойм у Київській області через фіктивну фірму «Солтанівка-каскад». Стрелюк, який мав би бити на сполох, мовчав. Ба більше — саме «завдяки» його бездіяльності прокуратура не подала апеляцію на незаконне рішення суду, і землі вартістю десятки мільйонів гривень пішли у приватну власність. За ці дії він мав би відповідати за статтями 367 (службова недбалість) і 364 КК України.
Сім’я Стрелюка надалі обростає активами. У 2019 році вона стає сусідом родини Ільїна у Вишеньках, неподалік елітного району Осокорки. А вже у 2015-2016 роках Курносова значиться серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест» — фірми, яка фігурує в розслідуванні щодо незаконної забудови Конча-Заспи. Зв’язок веде до Ігоря Кушніра — колишнього очільника «Київміськбуду», наближеного до Ільїна та Даниленка. Саме ці персонажі знищили історичний Сінний ринок, побудувавши на його місці ЖК «Ярославів Град» попри численні протести громади. Злочинна схема — типовий приклад дій за ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки), але й тут прокуратура мовчала.
Особливо цинічно виглядає те, що в котеджному містечку «Золоче», поруч з озером та маєтком Ільїна, проживає сам Ярема. Ця географічна концентрація «елітної мафії» не є випадковою. Вона демонструє, що прокурори, забудовники й чиновники — це єдина система дерибану, де кожен «свій» підстраховує «свого», а народ — як і держава — у цій грі виступають лише ресурсом.
Уникнення люстрації у 2014 році стало кульмінацією гнилої прокурорської реформи. Стрелюк, знаючи, що під нього готують громадський тиск, тихо подав у відставку, щоби згодом спливти у Полтавській області, а потім — у Кіровоградській. І все це — за мовчазної згоди ГПУ, де досі керують ті самі «стовпи системи». Його нинішня посада, закрита декларація, нерухомість, зв’язки — це доказ того, що українська прокуратура у тилу воює не з ворогом, а з правдою.
Це не просто окрема корупційна історія — це модель того, як органи, що мали б захищати державу зсередини, перетворилися на паразитичні структури, що лише поглиблюють інституційну кризу. І доки фігуранти на кшталт Стрелюка, Яреми, Даниленка, Ільїна, Кушніра та інших залишаються безкарними, будь-які розмови про очищення системи — це фікція. Їхня діяльність — це зневага до Конституції, до правосуддя, до воїнів, до народу. І за ці дії вони мають відповідати — не лише перед історією, а й за конкретними статтями Кримінального кодексу України.
Таблиця фігурантів, статей КК України та афер
| Ім’я | Посада / статус | Основні статті ККУ | Ключові афери / злочини | Зв’язки та союзники |
|---|---|---|---|---|
| Ян Стрелюк | Прокурор Кіровоградщини | 364, 366, 367, 191 | Земельні махінації, фальсифікації виборів, уникнення люстрації | Ярема, Даниленко, Ільїн |
| Віталій Ярема | Ексгенпрокурор України | 364, 256 (покривання ОЗУ) | «Дах» прокурорської мафії, політична протекція | Стрелюк, Даниленко, Кушнір |
| Анатолій Даниленко | Ексзаступник Генпрокурора | 191, 209, 368 | Привласнення водойм, фірма «Солтанівка-каскад» | Ільїн, Кушнір |
| Геннадій Ільїн | Ексдепутат Київради | 191, 366 | Забудови, передача земель, незаконне збагачення | Даниленко, Кушнір |
| Микита Ільїн | Син Геннадія, співвласник фірм | 209 | Участь у схемах «Солтанівка-каскад» | Батько, Даниленко |
| Ігор Кушнір | Ексголова «Київміськбуду» | 197-1, 364 | Забудова «InWood», дерибан Сінного ринку | Ільїн, Даниленко |
| Людмила Курносова | Дружина Стрелюка | 209 | Фіктивне володіння активами, фірма «Містобуд Інвест» | Стрелюк |
| Тетяна Засуха | Ексдепутатка-регіоналка | 158 | Фальсифікації виборів 2012 року | Стрелюк |
Цей прокурорсько-злочинний конгломерат — ворог України зсередини, який має бути знищено за законами військового часу. Інакше тінь Яреми, Стрелюка та Даниленка продовжить вбивати країну не гірше, ніж ракети Кремля.
Національна агенція із запобігання корупції засекретила декларації про доходи прокурора Кіровоградської області Яна Стрелюка. Офіційною причиною для вилучення документів з вільного доступу є воєнний стан в Україні та важливість посади чиновника. Водночас фінансові звітності деяких інших обласних прокурорів залишаються доступними.
Тому виникає питання, чим же Стрелюк відрізняється від своїх колег по цеху і чому його майно та доходи вирішили «закрити»? Відповіддю на це питання може бути протекція від колишніх прокурорських часів постмайданної України, яка не втратила свій вплив і сьогодні.
Ян Стрелюк мало відомий широкому загалу. Проте в органах прокуратури він працює понад 20 років. Спочатку на прокурорських посадах в Київській області, зокрема у Фастівському, Обухівському та Васильківському районах. Згодом його перевели на Полтавщину, звідки зі скандалом після незаконного прослуховування перенаправили до Солом’янського району Києва. З лютого 2023 року Стрелюк очолює Кіровоградську прокуратуру.
Хоча декларації чиновника були вилучені з вільного доступу, довідки з Реєстру майнових прав дають зрозуміти, яким майном встиг обрости Стрелюк та його родина за час прокурорської роботи. В цьому випадку важливі дати надбання права власності на об’єкти нерухомості, оскільки вони співпадають із певними політичними подіями в країні та дають змогу зрозуміти, хто ж «кришує» Стрелюка.
Видання «Останній бастіон» приділяло багато уваги особі Стрелюка, поки він очолював прокуратуру Полтавщини. В численних публікаціях говорилось про його ймовірну причетність до корупції та розкрадань. В одній з них міститься доволі цікава інформація, яку станом на зараз повністю підтверджує джерело у прокурорських колах.
Журналісти писали про те, що нібито Стрелюк отримав чималенький хабар за закриття очей на привласнення 140 гектарів державних водойм колишнім заступником Генпрокурора Анатолієм Даниленком. На той час Стрелюк очолював прокуратуру Васильківського району, де ці водойми розміщені. Завдяки тому, що прокуратура вчасно не подала апеляцію на попередні рішення суду, землі відійшли Даниленку і зараз на них розміщується рибальський клуб «Солтанівка».
Про привласнення Даниленком понад 100 гектарів ЗМІ вперше написали у 2014 році. Тоді фірмою «Солтанівка-каскад», якій відійшли ці землі, керували син Даниленка В’ячеслав та син його бізнес-партнера, колишнього депутата Київради від партії УДАР Геннадія Ільїна – Микита.
Згідно з даними Реєстру речових прав у тому ж 2014 році у дружини Яна Стрелюка Людмили Курносової з’явилась земельна ділянка у Фастівському районі Київської області, що розташована поруч із Васильківщиною.
У 2019 році родина прокурора Яна Стрелюка стала фактичним сусідом бізнес-партнера Даниленка Геннадія Ільїна. Його дружина отримала право власності на земельну ділянку у селі Вишеньки, яке розташоване впритул до столичного району Осокорки. В цьому ж селі, за даними джерел, проживає Ільїн з родиною.
Якщо поглянути на мапу, можна побачити, що земельна ділянка дружини Стрелюка розташована поблизу озера Золоче та однойменного котеджного містечка. В ньому, як раніше повідомляли журналісти, мешкає колишній шеф Даниленка, ексгенпрокурор Віталій Ярема.
У 2015 та 2016 роках дружина Яна Стрелюка Людмила Курносова була серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест». Ця фірма фігурувала в розслідуванні щодо ймовірної незаконної забудови земель Конча-Заспи. Йшлося про котеджне містечко «InWood», яке зводив колишній очільник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.
Кушнір теж не чужа людина для Даниленка та Ільїна. Джерело підтверджує, що вони давно товаришують. Коли Кушнір очолював «Київміськбуд», комунальне підприємство допомагало будувати житловий комплекс «Ярославів град». Даниленко та Ільїн збудували його на місці знесеного Сінного ринку попри численні акції протесту активістів.
У 2012 році ім’я Яна Стрелюка засвітилось у ще одному скандалі – він фактично схвалив перемогу на виборах у 94 окрузі Київщини депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи. На той час це була одна з найскандальніших перемог, оскільки за даними опонентів Засухи вибори в окрузі були тотально сфальсифіковані.
Свою перемогу намагався відстояти кандидат від партії «Батьківщина» Віктор Романюк. За його словами, тодішній Васильківський міжрайонний прокурор Ян Стрелюк «написав 11 листів, що не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження по заявах (щодо фальсифікацій – ред.), бо суди вже й так все встановили».
«Ні новий Кримінально процесуальний кодекс, ні запевнення влади, що в нас тепер заява про злочин є автоматично підставою для відкриття кримінального провадження, не були аргументом для цього знавця кримінального законодавства», – говорив Романюк.
Мало того, що приблизно в цей час Стрелюк допомагав ексзаступнику Генпрокурора Анатолію Даниленку легалізувати право власності на 140 гектарів водних угідь. Він же закрив очі на фальсифікацію результатів виборів для перемоги Тетяни Засухи, з родиною якої, за даними співрозмовника, Даниленко дуже добре знайомий.
У 2014 році Ян Стрелюк зміг уникнути люстрації, якої вимагали представники добровольчих батальйонів. Після візиту бійців у Васильківську прокуратуру він спішно написав заяву на звільнення.
Але ймовірна протекція від прокурорських високих чинів допомогла йому залишись у системі та спочатку перейти на посаду до Полтавської області, а вже під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну – до Кіровоградської.
Чи пов’язане вилучення декларацій Яна Стрелюка з вільного доступу з його прокурорською «кришею», звичайно, ніхто достеменно не скаже. Але вся його кар’єра та майнові здобутки доводять, що «старі друзі» з оточення колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжують зберігати вплив на прокуратуру.
Автор: Олена Добродій
