Її картини продали на аукціоні за 320 тисяч — усе пішло на ЗСУ
Юлія Кісельова зробила для армії більше, ніж деякі політики
Про творчість, що лікує. Про живопис, який бореться. Про художницю, для якої кожен шар фарби — це не просто колір, а стан душі. Це — історія Юлії Кісельової.
У світі, де щодня змінюється реальність, мистецтво Юлії Кісельової залишається вірним собі — щирим, глибоким, живим. Її картини — це не декорація для інтер’єру. Це шепіт текстури, золото світла, шрами й ніжність, які не бояться бути на полотні. І саме цим вони так вражають.
У червні та липні цього року Юлія не просто показала свої нові роботи. Вона дала їм голос. Один — щоб допомагати. Інший — щоб бути поруч. І обидва — звучать гучно.
П’ять картин, що стали донатом на перемогу
Одного ранку Юлія акуратно запаковує п’ять своїх картин і їде на вокзал. Не на виставку, не до галереї. Вона передає їх волонтерці Вірі Хоруженко, яка саме прямує до Львова — на Міжнародну конференцію Асоціації фахівців нерухомості України. Там на неї чекає благодійний аукціон. І вже за кілька днів картини, створені в тиші майстерні, перетворюються на 160 тисяч гривень. А потім — завдяки партнерам — ця сума подвоюється.
320 тисяч гривень — на потреби українських захисників. Для підрозділу БПЛА 17 корпусу ЗСУ буде придбано спеціальне обладнання.
Це не просто аукціон. Це приклад, коли мистецтво не відмежовується від болю країни. Коли живопис стає жестом підтримки. І коли художниця не просто створює полотна, а вплітає в них свій голос.
«Мої картини стали частиною великої справи — захисту нашої країни. Я не могла інакше», — скаже Юлія згодом.
Мистецтво, що живе поруч
Паралельно з аукціоном у Львові в Дніпрі розгортається інша історія. 29 червня у затишному кафе на вулиці Січових Стрільців відкривається персональна виставка Юлії. Дев’ять робіт, створених за останній рік. Це інша сцена — тиха, камерна, щоденна. Тут люди п’ють каву й несподівано зупиняються біля полотна. Бо щось у ньому відгукується.
Кожна картина Юлії — як розмова без слів. Вона працює з текстурою, поталлю, акрилом, часто поєднуючи кілька матеріалів, створюючи світ, де можна «доторкнутися» до кольору. Її роботи — багатошарові не тільки технічно, а й емоційно. Вони ніби прошиті дотиками — десь ледь помітними, десь сильними, як імпульс.
«Для мене найвища винагорода — це не комплімент. Це коли я бачу, що людина стоїть біля картини довше, ніж планувала. Щось у ній зупинилось. Щось відкрилось. Це значить — мистецтво спрацювало», — розповідає художниця.
Краса, яка служить
Ці два місяці показали: картина може бути і дарунком, і зброєю. І це не пафос. Бо сьогодні художники — не просто творці образів. Вони — свідки, співрозмовники, волонтери, небайдужі. І кожна дія Юлії Кісельової — це вибір бути в цьому часі серцем.
У своїх картинах вона не тікає від реальності — вона її переосмислює. Її образи — ніби фрагменти природи, снів і спогадів, які зшиті золотом поталі й тримаються на текстурній основі досвіду. Вони не бувають поверхневими. Бо кожен шар фарби в неї — це теж час. А час, як відомо, — найдорожче, що ми маємо.
«Два різних простори — аукціон і виставка — стали для мене нагадуванням, що краса має багато форм. Вона може бути підтримкою. Вона може бути дією. Але вона завжди має бути живою», — говорить Юлія.
Сьогодні мистецтво Юлії Кісельової живе у приватних колекціях в Україні, Італії та США. А ще — у серцях тих, хто побачив у її роботах трохи більше, ніж просто кольори.
І поки в її майстерні сушиться наступний шар фарби, а в кав’ярні хтось зупиняється перед картиною на хвилину довше, ніж планував, можна точно сказати: ця творчість — для життя.
