Справа «Амбер Гальбін»: як СБУшники Токарчук, Бріка, Якобчук та касир Авдієвський створили картель

Бурштинова мафія 2.0: Хто насправді «дахує» тіньовий видобуток «сонячного каменю» в Україні? Велике розслідування

Розкриваємо імена та схеми, які стоять за еволюцією бурштинового промислу на Поліссі. Як під прикриттям геологічного вивчення вимиваються тонни каміння, хто з високопосадовців СБУ та Держгеонадр збирав щоденну данину з помп, і яка роль легального бізнесу в гучних затриманнях.

Еволюція «сонячного бізнесу»: як романтика «чорних копачів» перетворилася на легалізований тіньовий синдикат

Широко задекларована у 2019 році державна реформа, спрямована на легалізацію видобутку бурштину через відкриті аукціони на платформі «Прозорро.Продажі», мала на меті системне очищення галузі від стихійного промислу. Проте аналіз правозастосовчої практики свідчить про те, що кримінальні структури не були ліквідовані, а натомість пройшли глибоку інституційну еволюцію. Романтичний період хаотичних «чорних копачів» з кустарними мотопомпами та ручною працею трансформувався у високотехнологічний «сірий» бізнес, який діє під прикриттям офіційних державних ліцензій та залучає висококваліфікованих юристів для легалізації тіньових фінансових потоків.

Ключовим інструментом цієї трансформації став правовий режим «Геологічного вивчення з дослідно-промисловою розробкою» (ГВ з ДПР). Отримання повноцінного спеціального дозволу на промисловий видобуток корисних копалин потребує значних капіталовкладень, сплати високих ставок рентної плати та проходження складних процедур екологічного узгодження. Натомість ліцензія на ГВ з ДПР є фінансово доступною і надає право проводити «дослідницькі» роботи на ділянці протягом 5 років.

На практиці це створило масову схему ухилення від сплати податків: із 85 суб’єктів господарювання, які отримали спеціальні дозволи на вивчення надр за останні роки, до фази реального промислового видобутку перейшли лише 9 компаній. Інші 76 підприємств продовжують роками експлуатувати лісові масиви під виглядом наукових вишукувань, безконтрольно вимиваючи сотні кілограмів дорогоцінного каміння.

Законодавчий абсурд: колізія, яка легалізує масштабний екоцид на Поліссі

Фундаментом для безкарного функціонування «сірих» старателів є глибока нормативно-правова колізія, свідомо чи несвідомо залишена законодавцем у профільних регуляторних актах. Ця суперечність унеможливлює ефективний контроль за реальними обсягами видобутої сировини та створює ідеальне підґрунтя для корупційних зловживань:

• Позиція Кабінету Міністрів України: під час проведення геологічного вивчення ділянки надрокористувач має право вилучити обмежену «валову пробу» для наукових досліджень, обсяг якої не може перевищувати 5 кг бурштину з 1 гектара. Відповідно, на середній ділянці площею 10 гектарів науковий ліміт становить лише 50 кг.
• Позиція Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ): галузева інструкція ДКЗ зобов’язує надрокористувача для належної оцінки родовища здійснити промивку від 3 до 4 тисяч кубометрів бурштиноносної породи.

Враховуючи високу щільність залягання сонячного каменю в поліських лісах, проходження через дизельні помпи такого обсягу землі гарантовано дає на виході не десятки кілограмів, а тонни високоякісного бурштину. Оператори ринку використовують цю розбіжність як абсолютне юридичне прикриття. Вони здійснюють повномасштабний промисловий вимив дорогоцінного каміння, декларуючи державі лише лімітовані 5 кг. Весь інший необлікований обсяг вивозиться контрабандними каналами до Польщі та Литви з подальшим перепродажем на ринки Китаю.

При цьому правоохоронні органи на місцях виявляються юридично безсилими. Спроби задокументувати незаконну діяльність блокуються озброєною охороною підприємств, яка надає офіційні спецдозволи Держгеонадр та погодження від ДП «Ліси України». Важка техніка та екскаватори перебувають на території лісового фонду повністю законно, а довести факт вивезення необлікованого каміння в межах чинного правового хаосу практично неможливо.

Синдикат у погонах: СБУ та Держгеонадра як оператори корупційного картелю

Сучасна модель бурштинового промислу тримається на скоординованому державно-силовому патронаті. У березні 2026 року Служба безпеки України спільно з ДБР в межах самоочищення відомства провела масштабну операцію, яка задокументувала зрощення силовиків та державних чиновників у справжній кримінальний картель.

За даними розслідування, заступники керівників обласних управлінь СБУ Києва та Рівного організували масштабний збір щоденної «данини» у розмірі 400 доларів США з кожної працюючої бурштинової мотопомпи на Поліссі. У разі відмови платити, силовики ініціювали штучні кримінальні провадження, проводили обшуки та блокували роботу бізнесу.

Одним із головних епізодів справи стало масштабне здирництво у групи компаній «Амбер Гальбін» (Amber Galbin). Ця група підприємств (до якої входять ТОВ «Бурпром», ТОВ «Західземресурс», ТОВ «Земресурсінвест», ТОВ «Кністер» та ТОВ «Потенціал Полісся») володіє 20 спецдозволами на загальну площу 600 га, забезпечує роботою близько 300 людей та першою в Україні налагодила прямий експорт готових ювелібних виробів до Китаю та країн Перської затоки.

За версією слідства, заступники керівників обласних управлінь СБУ вимагали від співзасновника «Амбер Гальбін» Олега Богельського (який володіє компанією разом із братом Ярославом Богельським і родичами колишнього міністра Миколи Рудьковського — матір’ю Ольгою та братом Сергієм) рекордні 620 тисяч доларів США в обмін на закриття кримінального провадження. Спільників затримали «на гарячому» під час передачі чергового траншу хабаря в розмірі понад 270 тисяч доларів США. Операцією керували перший заступник Голови СБУ Олександр Поклад та т.в.о. Голови СБУ Євгеній Хмара.

Кейс на 354 мільйони: як під прикриттям «науки» на Рівненщині розікрали понад 5 тонн надр

Найбільш наочною демонстрацією практичної реалізації схеми ГВ з ДПР є кримінальне провадження щодо незаконного видобутку на Рівненщині, де збитки довкіллю склали щонайменше 354 млн грн.

Злочинна організація була створена наприкінці 2021 року місцевим підприємцем, який володів значним тіньовим капіталом та виконував функції «тіньового куратора» сфери видобутку в регіоні, маючи широкі зв’язки в правоохоронних органах. У червні 2022 року підконтролекне йому підприємство отримало два спеціальні дозволи на проведення геологічного вивчення ділянок загальною площею 20 га у лісовому фонді області. Офіційний ліміт вилучення сировини для дослідження становив 5 кг бурштину з 1 га (сукупно 100 кг на всю площу).

Замість цього учасники угруповання налагодили масовий промисловий видобуток, залучивши важку техніку, помпи та бригади нелегальних копачів. За два роки (червень 2022 – травень 2024 рр.) з порушенням усіх процедур з цих ділянок та поза ними було незаконно вимито понад 5 тонн бурштину.

Безперешкодне функціонування схеми забезпечувалося інтеграцією у її структуру державних службовців різних рівнів:

• Директор місцевої філії ДП «Ліси України» — блокував перевірки державної лісової охорони, забезпечував безперешкодний проїзд важкої техніки дорогами лісового фонду та сприяв маскуванню місць фактичного вимивання бурштину. Його було затримано, справу скеровано до суду.
• Посадовець Держгеонадр (завідувач сектору одного з підрозділів) — отримав підозру від ДБР у жовтні 2025 року. Він виступав технічним і юридичним архітектором злочинної групи: особисто консультував організаторів під час вибору найбагатших на поклади ділянок лісу, супроводжував процес купівлі та оформлення ліцензій, готував пакети фіктивних документів від імені приватної фірми та координував роботу з проєктними організаціями для надання видобутку ознак легальності.

У березні 2026 року Офіс Генпрокурора оголосив офіційну підозру самому «тіньовому куратору» (організатору) за участь у злочинній організації та незаконний видобуток. Справа щодо інших 8 обвинувачених уже передана до суду.

Монополізація ринку та інші гравці «сірого» видобутку

Крім згаданих кримінальних проваджень, на Поліссі фіксується активність інших комерційних структур, пов’язаних із регіональними та столичними елітами, що намагаються монополізувати ділянки під виглядом геологічних досліджень:

• Андрій Колесніченко — син впливового київського власника, який виступає співзасновником кількох компаній, що тривалий час намагалися зайти на великі бурштинові площі у Волинській та Рівненській областях під видом геологічного вишукування. Серед них:
  • ТОВ «Амбер майнінг компані» (код ЄДРПОУ 40311338) ;
  • ТОВ «Рівненерудпром» ;
  • ТОВ «Північгеопошук».
• ТОВ «Амберлайт» та ТОВ «Хупо Се Трейд» — фірми, які стали об’єктом розслідування Антимонопольного комітету України (АМКУ) через підозру у змові під час торгів на спецдозвіл для ділянки «Федорівська-5» площею 20 га у червні 2022 року. За даними YouControl, під час аукціону ТОВ «Амберлайт» контролював Володимир Руденко (нині бенефіціар змінився на Романа Руденка), а ТОВ «Хупо Се Трейд» контролював Сергій Антонов (згодом перейшла під контроль Максима Пителя, а у липні 2025 року — громадянина Таджикистану Хакімзода Дилмурод Мирзайовича).

Макроекономічні розрахунки та екологічний колапс Полісся

Економічна ефективність діючої моделі надрокористування для держави є глибоко деструктивною. За 5 років від початку реформи державний бюджет отримав від усієї легальної індустрії видобутку бурштину лише 70 млн грн рентної плати. Водночас один кримінальний кейс фірми на Рівненщині завдав збитків довкіллю на 354 млн грн.

Екологічні наслідки промислового вимивання бурштину є катастрофічними для екосистеми Полісся. Загальна площа деградованих та делісизованих територій вже перевищила 10 000 га. Використання важкої гусеничної техніки та дизельних помп високого тиску призводить до незворотного руйнування водоносних горизонтів. Унікальні поліські болота перетворюються на застійні гниючі калюжі, а вікові соснові ліси засихають і падають у воду через підмивання та розмив кореневої системи. Для повної регенерації цих природних ландшафтів знадобиться до 70 років, а загальний фінансовий обсяг відновлювальних робіт оцінюється у 250 млрд грн.

Необхідні кроки: як подолати кризу та очистити надра від корупції

Функціонування тіньового сектору є прямим наслідком недосконалості регуляторних механізмів, які дозволяють експлуатувати природні ресурси під прикриттям державних ліцензій. Для ліквідації схем «Бурштин 2.0» необхідне негайне впровадження комплексу інституційних та законодавчих змін:

1. Усунення нормативної колізії: Кабінету Міністрів України спільно з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів необхідно уніфікувати вимоги ДКЗ та правила проведення геологічного вивчення. Нормативні вимоги щодо промивки тисяч кубометрів породи під час досліджень мають бути замінені на сучасні неінвазивні методи геофізичного зондування та буріння свердловин малого діаметра, що виключає масовий видобуток під виглядом наукової діяльності.
2. Скасування режиму ГВ з ДПР для бурштиноносних ділянок: законодавче вилучення бурштину з переліку корисних копалин, вивчення яких дозволяє відбір промислових валових проб. Право на видобуток має надаватися виключно за повноцінними промисловими ліцензіями після проходження оцінки впливу на довкілля (ОВД) та сплати повної вартості надрокористування.
3. Впровадження цифрового моніторингу: запровадження обов’язкового супутникового та дронового моніторингу ліцензійних ділянок у режимі реального часу з автоматичною фіксацією появи на них важкої техніки (екскаваторів, бульдозерів). Будь-яка несанкціонована зміна рельєфу або вирубка лісу має автоматично призводити до призупинення дії спеціального дозволу Держгеонадр.
4. Реформа контролюючих органів та деполітизація лісового сектору: позбавлення посадовців Держгеонадр та ДП «Ліси України» дискреційних повноважень щодо одноосібного погодження меж розробок та лісорубних квитків для геологічного вивчення. Всі погодження мають проходити через прозорі електронні реєстри із залученням незалежного громадського та екологічного аудиту.